неділю, 29 березня 2020 р.

                               Місто перекритих вулиць.






        В цій публікації мова буде йти зовсім не про якісь буремні, революційні події в Снятині, а про звичайне, буденне життя , що призводило до "каліцтва" головних артерій будь-якого міста - його вулиць.
        Загалом назва запозичена мною від великого друга Снятина, Заслуженого енергетика України Зіновія Буцьо, який, одного разу, виступаючи на конференції згадав про снятинські "обрізані " вулиці, та дорікнув градоначальству за такий їх печальний стан.
        Це зразу ж запало в душу й заставило взятися за писанину.
        Звісно кожне місто формуючись утворює вулиці - цікаву інфраструктуру, яка наче кровоносні судини пронизує його, та сприяє його нормальному функціонуванню. Снятин також зовсім не вийняток в цьому плані. Однак не всі його вулиці здатні нормально функціонувати. Й причини тут є різними.
         Насамперед слід виокремити природні катаклізми. Снятин стоїть на високому березі Прута, а тому звісно на його південній стороні цілком можливі зсуви. Особливо тоді, коли не зовсім нормально функціонує міський водопровід та зливнева каналізація. Саме це й сталося з однією найкрасивіших вулиць міста - вулицею Івана Франка(колись Мотилькова) Зсуви та обвали перекрили нормальний рух по вулиці, а її мешканці більше переймаються безпекою власних будинків, тому й не турбують владу про будь-який ремонт вулиці з якої в погожий день відкривається краєвид не тільки  на долини Прута та Черемоша, а видно й красуню наших Карпат - саму Говерлу. Хоча зрозуміло, що коштів міського бюджету на створення нормальної підпірної стінки для усунення аварійності не вистачить. Добре, що хоч зсувні процеси стабілізувалися, а висипання будівельного сміття, землі потроху розширює колишні обвали.
         Але таких природних причин небагато. Набагато більше просто архітектурних прорахунків помножених тоталітаризмом.
          Через це не повезло з розвитком ще одній снятинській вулиці, яка також проходить південною стороною міста. Вулиця Симоненка (колишня Конфітурова) практично розчиняється на території Снятинського сільськогосподарського коледжу. При добудові його нового начального корпусу, цю вулицю практично повністю перекрили. Архітектори звісно передбачили арку-проїзд, але вона заблокована, тому й та вся територія практично центральної, найкращої частини міста опинилася на задвірках.

         Зовсім неподалік, через вул Воєводи Коснятина,  "тихою смертю" пропала вулиця Пекарська, яка з"єднувала колишню вул. Вірменську з вулицею Середньою(нині А.Лотоцького). Будівництво гаражів, та задній двір колишнього райкому не залишили колишній вулиці Пекарській жодного шансу.
         В радянські часи значно вкоротилася вул Вірменська. Колись вона проходила аж до римо-католицького костелу Діви Марії(можливо навіть дальше поки не було костелу, та виходила на вул.Вознесенську), однак в турботі про вихованців Снятинської школи-інтернат цілу вулицю перекривають загорожею та споруджують котельні для інтернатів спотворивши колишню найошатнішу частину міста, де колись полюбляло прогулюватися снятинське панство, оминаючи гамірний Рінгплац.Воно й не дивно для радянських часів, адже в приміщенні костелу тоді були авторемонтні майстерні, а поруч гаражі. Однак нині, коли цю споруду використовують за призначенням, оточуючі будівлі та ландшафтне планування зовсім далекі від архітектурних ідеалів.
         Не краще склалася доля торгової частини міста - великої площі з назвою Рінґплац. Теперішній Майдан Січових стрільців тільки маленька частка колишнього Рінґплацу. Адже раніше той простягався аж до вулиці С.Бандери(колишня Шкільна)і навіть далі. Спочатку на Рінґплаці було збудовано молочарню для виробництва масла, з вбудованими торговими ятками(нині райвідділ поліції).Біля неї (майже на тому місці де перед судом росла велика плакуча верба) в часи ІІ Речі Посполитої функціонувала АЗС, яка належала Задуровичу. Пізніше (в 1929 році) збудували критий Ринок (той що його називають "Старий"). В радянські часи, коли звідсіля забрали автобусну станцію, тут було збудовано приміщення районного суду, кухонний корпус школи-інтернату, а пізніше - універмаг (той, що нині називають "новий ринок".) Тому замість великої відритої площі, яку разом з Торговим рядом  можна було перетворити у  візитівку міста, воно отримало хаотичну забудову. Окрім того виконуючи якісь відомчі інструкції, колишня міліція перегородила (ніби на тимчасово, але й до тепер)  Майдан Січових стрільців якимось  незграбними бетонними конструкціями, а територія за ними використовується як штафмайданчик, на якому зберігається(часом роками) вилучена автомототехніка, яка звісно аж ніяк не прикрашає центр міста. Хоча для штафмайданчика їм було передано інші території, нині вже забудовані( ті, що за будівлею колишньої ДАІ), та була домовленість про використання для великогабаритного транспорту стоянки поблизу ресторану "Вечірній Снятин".
      Поразкою для міської влади закінчилася війна з мафами(малими архітектурними формами) в районі ринків. При реконструкції цієї частини міста всі кіоски було знесено, а довкола нового й старого ринків встановлено ковану огорожу. Проте згодом все шивдко змінилося. Огорожа щезла, зате знову постав як фенікс з попелу вагончик на спущених колесах  та кілька МАФів, що до неможливості звузили прохід тротуаром. Замість ошатних туй біля райвідділу, як прищ на рівному місці постав вагочик піццерії в якому піццу подають так само часто як і чай у колишніх чайнах, так популярних в радянські часи ( тепер там "Булочна"). Й нікого більше не хвилює доля телефонного кабеля Берлін-Вінниця, що проходить під ними. В угоду торгівлі навіть пробували перекривати проїзд прилеглими вулицями в базарні дні та дозволяти торгувати прямо на проїжджій частині, яка й так сильно звужена "мертвими вуликами" . Однак здоровий глузд та засилля автотранспорту змусили зняти надумані обмеження. Один час навіть встановили шлагбаум біля містка через канал, що коло водозливної греблі(шлюзів), напевне щоб авто не перешкоджали загоряти пляжникам, зовсім не подувавши про тих, хто любить відпочивати аж на Гнилому плесі.
         Не краще склалася доля колишньої вул.Пушкіна, тієї що нині вулиця Й.Сліпого. Раніше вона виходила на вулицю Головну, однак в радянські часи  виникла необхідність збудувати будинок для влади. Так от саме з його будівництвом ця тихенька й коротенька вуличка стала ще коротшою й тихішою але "з білетом тільки в один кінець", тобто наскрізь непроїжджою.
         Значно погіршилася доступність вулиці Свинської(Столярської, а потім Піонерської, а нині вул.В.Хроновича. Її повністю перекрив збудований сирзавод, й тепер аби до неї дістатися необхідно спочатку потрапити на Стецівську( вул.Горького,а нині вул.М.Грушевського), потім звернути на Кузнечну (нині Героїв Євромайдану.) а вже далі буде вул.Хроновича. До речі раніше верхів'ям яру з вул Кузнечної можна було дістатися й на вул.Базарну (Валову). І якщо раніше снятинці хоча б знали за що терпіти такі незручності,адже завод мав свій фірмовий магазин в Торговому ряду де можна було придбати його продукцію, то нині про це тільки одні згадки, однак міське середовище зіпсуто. Єдина користь - відсутність 400 кг амміаку який використовували холодильні установки сирзаводу та викиди якого могли створити доволі значну зону враження у випадку аварії, а також зникнення постійного шуму компресора цих установок, що створював шумове забруднення міської території.
           З будівництвом приміщень райспоживспілки по вул Горького(Грушевського), вул Водопровідна(нині Я.Довгана) була перекрита від доїзду з боку Горького(Грушевського). Тому й понині для того аби дістатися автомобілем до нотаріуса, що має офіс в колишньому ресторані Маркуса Цукерберга, необхідно повертати на вул. Водопровідну аж біля ресторану "Едельвейс"та верстати усю Водопровідну, адже на повороті вул В.Хроновича чиясь дбайлива рука поставила знак "В'їзд заборонено" напевне з огляду на вузький проїзд між будинками Торгового ряду.

           Не повезло й одній з найкращих та найдовших вулиць Снятина - вул Широкій.  В звязку із будівництвом  в 70-х роках міжколгоспної птахофабрики ії "успішно "перекрили різними санпропускниками нібито через санітарну зону. Тому деякі домогосподарства потрапили на відомчу територію й для того аби завезти сіно з полів Поштового чи Парцелів потрібно просити дозволу на проїзд. Так тривало довший час навіть тоді коли птахофабрика перестала працювати. Й тільки нині проїзд по ній відкрито, але нижній та верхній санпропускники настирливо продовжують сверлити  проїжджаючі авто поглядом своїх підсліпуватих віконець.
         Важким  було довший час життя-буття жителів вулиці Гоголя. З організацією підприємства "Сад" та будівництвом контори й гаражів, деякі  домогосподарства, що розташовані у верхній частині вулиці (зі сторони від птахофабрики) опинилися в ізоляції. Адже вулицю було повністю перекрито воротами. Тому їм, бідолашним, приходилося користуватися грунтовою дорогою, що була продовженням вул.Бажанського.Й лише не так давно при будівництві овочесховища на вказаній вулиці, зичайну польову дорогу, яка вела до ізольованих домогосподарств заасфальтували і як співалося у відомій пролетарській пісні "кто был никем- тот станет всем". Тепер ці сімейства можуть розкошувати, адже до них веде найкращий асфальт, й зовсім немає іншого транспорту, головне щоб прогортали взимку від снігу.
         Такою ж була й ситуація із іншим закінченням вулиці Гоголя. Зовсім неподалік від машино-тракторного парку колишнього радгоспу(виробничої бази сілськогосподарського технікуму) було встановлено металевий шлагбаум, який перебував у постійному стані "закрито". Решта доріг за ним ніби вважалася уже господарськими дорогами, й це безумовно створювало певні труднощі жителям прилеглої до вул.Гоголя - Сімовича. Але з часом, після спорудження відомомчого житла,  наділення землею для будівництва житла працівників технікуму та появі нової вулиці - Назарія Яремчука, цей шлагбаум, як пережиток минувшини забрали, й тільки міцно забетоновані масивні опори залишилися німими свідками наруги над жиитєвим простором.
      Про перекриту вулицю А.Лотоцького напевне краще промовчати, тому, що тут задіяний лозунг "Все краще - дітям" проти якого не попреш. Але факт перекриття наявний. Інше питання, як інтенсивно ця територія  використовується за своїм "новим призначенням". Однак тепер цей "тромб" на вулиці призводить до більшого навантаження вул.Шевченка, Шухевича, Стуса, а надто особливо тепер, коли вул.Коснятина в стадії ремонту. Крім того це  призводить до того, що площа перед "білим домом" перетворюється просто на велику стоянку, навіть в той час коли місць біля площі Незалежності(перед пам'ятником Т.Шевченку) вистачає. Хоча двір РДА такий великий, що може розмістити усі автомобілі працівників "білого дому" та навіть його відвідувачів.Крім того з точки зору бізнесу вул. Лотоцького й так проблемна, можливо її повне розблокування трохи би пожвавило ситуацію.
      Можна було б зрозуміти логіку влади, якби ця частина вулиці була пішохідною. В багатьох обласних центрах є такі вулиці("Стометрівка" в Івано_Франківську, вул.Панська(Ольги Кобилянської ) в Чернівцях. Правда на таких вулицях розташовано багато крамниць, створені зони відпочинку. Крім того великим містам завжди легше ніж Снятину.знайти місце для пішохідної вулиці.  Хоча і в Снятині так могло б бути, якби  було  розглянуто проект запропонований колись архітектором Я.Лукавецьким. Планувалося знести ту неоковирну добудову до Ратуші в якій розміщувався колись архів. При можливості знести будівлі ДСНС, та облаштувати простір  навколо Ратуші по новому. Будинок магістрату  мав бути ніби посеред площі, а зі сторони двоповерхового будинку (колись були там перукарні) відкривалося місце, яке якраз можна було використати різним чином.  Для бази МНС було запропоновано викупити територію "Дністрогесбуду" по вул Перше грудня та площею 1.2 гектари, що могло перетворити наше управління ДСНС в базове для кількох районів, де могла би зберігатися відповідна рятувальна техніка, та осередок для тренувань.  Як би  це нам  стало в нагоді в часи паводку... А то машини  польських рятівників були змушені базуватися на стадіоні. Однак тоді ні в МНС, ні  в районі (про місто мова навіть не йде, бо в міському бюджеті тоді грошей було дуже обмаль) не знайшлося всього-то 250 тис. грв. які однак знайшов приватиний підприємець, який викупив цю територію, де тільки одна огорожа тоді коштувала 60 тис грв. не кажучи вже про гаражі та двоповерхову будівлю. Такий шанс було втрачено... І потепер рятівники змушені мешкати в геть застарілих приміщеннях, а потужні пожежні машини часто стоять під відкритим небом на тій же перекритій вулиці А.Лотоцького, як німий докір нашій безгосподарності...
        Перекритими можуть бути не тільки вулиці, а й дороги, тобто інженерна інфраструктура поза населеними пунктами. Так для того щоб потрапити з Снятина в Стецеву раніше не було потреби проїжджати через Потічок. Вулиця Стецівська (тепер Грушевського) тому й носила таку назву, що вела до Стецеви. Після закінчення вул Гоголя дорога проходила гребенем пагорба й не потребувала додаткового проїзду через струмок Потічок чи  по болотах біля урочища Чорна, й була звісно коротшою. Однак відведення в другій половині 80-х років земель під об'єднання "Сад" перетворило цю дорогу на відомчу, а спорудження огорожі унеможливило проїзд по ній.
         Така ж сама ситуація стосується дороги, що з'єднувала Снятин та Русів. Вона є логічним продовженням вул. Перше грудня, однак через наявну санітарну зону Снятинського водозабору  на ній, зі сторони Снятина, було встановлено відомчий шлагбаум, а з боку Русова просто глибоко перекопано. Тому нині в подорожуючих транспортом є два варіанти, або простувати через село Будилів, та добиратися польовою дорогою, або через Потічок.
       
         Стосовно вулиць м.Снятина, то в різні роки вони мали наступні назви.

   Теперішні:вул.Т.Шевченка колись була-Головна; Цісарська; Титуса Нємчеського(частина);                                   Леніна.

                  вул.Воєводи Коснятина-Вірменська;Ю.Пілсудського;Червоноармійська.

                  вул. Антіна Лотоцького- Середня; 29 листопада; 11 листопада; Гагаріна.

                  вул.Патріарха Володимира - Б.Перацького; 17 вересня
.
                  вул.В.Симоненка - Конфітурова; кс.М.Борови; Т. Шевченка( а її продовження після                               пересічення з вул.Вірменською- вул Панська пізніше Пекарська.)

                   вул. І.Франка - Мотилькова.

                   вул.В.Стефаника - Шпитальна.
   
                   вул.М. Грушевського - Стецівська; Горького.
 
                   вул.М.Бажанського - Прикодонна.

                    вул.Кобринських - Вознесенська; Чернишевського.

                    вул.В.Хроновича -Свинська; Піонерська; в 1941-42 Столярська,

                    вул. Героїв Євромайдану- Кузнечна; в 1941-42-Мазепи.

                     вул.Я. Довгана - Затильок; Водопровідна,

                     вул.Й.Сліпого - Церковна; Пушкіна.

                     вул.Р.Шухевича - Весняна(?) 17 вересня.

                     вул.О.Плешкан - Цвинтарна; Профспілкова,

                      вул.Майдан Січових стрільців - Рінґплац до вул.Шкільна; пл.Ленінського
                             Комсомолу.

                      вул.С.Бандери - Шкільна.

                      вул.Театральна - Садова; до 2006 року була переіменована в С.Бандери; тепер
                        напевне знову Театральна ?
                       вул.В.Стуса- Садова.

                       вул.Валова - Базарна.

                       вул.С.Горука - Комунальна.

                       вул.М.Черемшини -Вереснева; Сталінградська.

                       вул.Я, Лукавецького = Колгоспна.

                       вул.1-го грудня - Огородня?; Жовтневої революції.

                        вул.В.Сімовича -Радгоспна.

                        вул.В.Винниченка - Радянська.

                        вул.М. Гоголя - Августендорф

                         вул.Польова

                         вул.Вербова
 
                         вул.Широка.

        Крім того в історичних джерелах згадуються: Вишньова; Роботніча; Рольніча; Грушева; Кринична; Селянська розташування яких мені невідоме. Вулиці сіл приєднаних до міста майже не змінювалися.